Шановний пане голово!

Шановні депутати!

Ми глибоко стурбовані намірами деяких представників міської влади перейменувати вулицю Івана Мазепи на вулицю Лаврську.

Незважаючи на визначну роль Києво-Печерської Лаври в українській історії та культурі, очевидно, що ініціатори перейменування (як закордонні, так і доморощені) використовують назву Лаври виключно як таран для атаки на ім’я славетного гетьмана. Адже імена Лаври й Мазепи - нероздільні, як два боки десятигривневої купюри, і спроби їх протиставляти є блюзнірством. Жодна людина не зробила стільки для підтримки Лаври, як Іван Мазепа. Зусиллями гетьмана упродовж його правління (1687-1709 рр.) відновлено головний храм Лаври – Успенський собор (знищений комуністичним режимом у 1941 році, і відновлений лише в часи незалежної України), Троїцьку надбрамну церкву, збудовано Церкву всіх святих, Церкву Різдва Богородиці, «Мазепині мури» з вежами, що й досі оточують Лавру.

Пов’язані з діяльністю Мазепи й інші ділянки вулиці, що носить його ім’я. На нинішній площі Слави стараннями гетьмана зведено величний Військовий Микільський собор (знищений комуністичним режимом у 1934 році).

Саме ця вулиця Києва більше, ніж будь-яка інша, заслуговує мати ім’я Івана Мазепи. Тому прийняте в 2007 році рішення Київради про надання їй імені гетьмана було цілком обґрунтованим і логічним. Крім усього іншого це рішення було ще й свідченням прагнення міської громади віддати належну шану людині, що боролася за незалежність України і зробила надзвичайно багато для розвитку української освіти й культури.

Позбавлення вулиці Івана Мазепи чи її частини імені одного з найвизначніших діячів української історії стало б безпрецедентним актом приниження київської громади і всіх українців. Ми закликаємо депутатів Київради не йти на авантюру й не розглядати питань, спрямованих на таке приниження, яке неминуче спровокує серйозні протести громадськості.

Сподіваємося, що міська рада й міський голова не будуть працювати «за викликом» і продемонструють послідовність і національну гідність.